Viktorija, 60 - 13 марта 2009 19:25

Поведи мене в юність, коханий,
У ті роси серпневі, далекі...
По яких ми з тобою блукали
Загубившись у тиші сповитій.

Там чарівне знайду я намисто,
Що із росяних крапель зробив ти.
У зеленім, калиновім листі
Тихий вечір приліг відпочити.

І раділа я, ніби, дитина,
Це намисто цвіло веселково...
Та осінньої, жовтої днини
Раптом щезло намисто чудове...

Поведи мене милий у юність,
Поведи в наше перше кохання...
Я розбуджу калинову мудрість,
Хоч би ще один раз...і останній...

• 
• 
•